Історія моєї країни

14-12-2014

Я прокидаюсь від глибокого сну і зі свистом втягую свіже повітря, що як, здавна кажуть в нашому народі, можна пити, настільки воно чисте і не зіпсоване газами, на відміну від великих мегаполісів. Нашвидкуруч одягаю простору лляну сорочку, вишиту червоно-чорним візерунком та, вмившись кристально-прозорою водою з джерела, вибігаю на безкрає поле, за яким майорить недоторканий ліс. Від нього віє звіриним духом та літом, що наближається зі швидкістю світла. Вдивляюсь у пейзаж, який відкрився моїм очам і раптом помічаю яскраво-блакитний колір неба, в реальність якого не сила повірити і лимонно-жовтий колір дозріваючого жита. Рідний прапор майорить переді мною своїми природними кольорами. В цій неймовірній красі рідної землі я чую слова: «Слава Україні!» і у відповідь неначе чути: «Героям слава!»

Це гасло згодом підхопить вся наша країна і всі люди. Великі і малі, здорові і невиліковно-хворі, які виконують свою останню волю. Вони піднімуться з колін і викрикнуть його ще й так, що увесь світ почує. Світ здригнеться від розуміння що за велика, неймовірно-сильна нація живе на території могутньої держави, що своєю жагою до свободи перемагає більші за розміром країни. Але це все буде потім – через роки, століття, тисячоліття спокійного життя, міжусобиць, боротьби за землі та інших бід.

А все починалось з невеликих кочових племен – кіммерійців, яких повільно але безпринципно витіснили славнозвісні скіфи, що відомі своїми скарбами та великими курганами, наповненими золотом . Були й на наших землях і східні слов’яни, що прославились майстерством хліборобства. Та як би там не було, але найвидатніша пора в минулому українців, так звана «золота пора» - Київська Русь. Так, саме тоді наші землі прославляли такі сильні духом і тілом правителі, як Володимир Великий (завдяки якому ми, до речі, і маємо нашу столицю), Ярослав Мудрий (який цілком заслужено отримав це прізвище). Саме наші землі обороняли князі Володимир Мономах та Ігор. Саме за наших людей боролись Олег та інші володарі великих титулів. Так, ми були змушені платити данину деякий час хану Батию і Московії та деяким сусіднім державам, але ми зберегли власну культуру, мову і релігію, та добряче відплатили ворогам потім. Наші найдавніші пам’ятки мистецтва та архітектури бачили самих Мазепу та Хмельницького, що вели своє військо за перемогою і тільки за нею! Великий поет Шевченко є національною гордістю держави.

Ми є сильна, відважна, та сама співуча нація, яка не цурається рідної солов’їної мови і слова «українці» та й ні в якому разі цуратися не буде. Саме так нас би охарактеризувала людина будь-якої іншої нації. Адже ми отримали те, чого жадали, те, до чого прагнули довгі роки : незалежність. Наша красуня Україна, наша вічно-молода дівчина, тільки ступила на великий шлях побудови нової, благополучної та сильної країни. І в цей час захотіли забрати нашу волю, приручити, як господар вірного песика. Хіба велика нація українців, русичів, які ніколи не здаються, хоч і придушена наслідками сучасності, могла стерпіти таке ставлення до себе?! Насилля над дітьми, матері яких плачуть не перестаючи вже багато місяців?! Правитель думав, що народ злякається його проявів агресії? Злякається людини, якій гріхи застелили очі і сумління? Він дуже помилився і розплатився за фатальну помилку сповна. Народ об’єднався і піднявся за свою свободу. Брат йшов брата, люди єдиної думки йшли проти других. Тих, які зраджували, тих, які завдали біль своєму ж народові за жменьку грошей, окроплених кров’ю, за залишок безтурботного життя, у якому велику частину будуть займати страшні сни з повторами тих страшних подій. Переміг істинний народ України, але ж якою ціною!    Сто світлих душ, що всієї сили захищали гідність нації, тепер дивляться на нас з неба, мов ангели, допомагають нам пережити сьогодення. Але сумніваюсь, що вони задоволені тим, за що боролись. Бо біда не приходить одна. Скориставшись тимчасовою безпорадністю, почали виказувати свою думку інші зрадники. Ті, через яких зараз не вщухає війна.

Амбіційна людина, так званий «цар» Росії, що ти тепер скажеш народу, який починає здогадуватись, хто справжній ворог?! Знову будеш відмовчуватись чи зводити наклепи на Україну? Як поясниш кровожерливу посмішку на обличчі та кров на бездоганно чистому костюмі, що дали вірні слуги? Кров моїх братів і сестер, кров наших предків козаків. Наші люди допомагають захисникам Вітчизни, як можуть, та чи довго це може продовжуватись? Навіть відомі політологи не мають відповіді на це питання. Ми з тобою - браття по крові. Слов’яни. Але, певно пішли різними шляхами. Ти називаєш нас бандерами, екстремістами, але хто ти є сам, брате? За нас - весь світ. За тебе - жодна держава.

Маю до тебе єдине запитання: «Невже після усіх цих подій ти все ще зможеш назватися братом?!»

Автор: Келіогло Карина, 8-А клас, редактор Літературної шкільної газети.

назад

Дадати коментар:

Введiть код с картинки:


Коментарi



Tassilyn 3c3515yaw9a@gmail.com 10/07/2015 08:58
Thought it woudnl't to give it a shot. I was right. http://twpuaxmt.com [url=http://juwwpa.com]juwwpa[/url] [link=http://nkmzjjboual.com]nkmzjjboual[/link]
 
Retta 33831z5g@yahoo.com 08/07/2015 10:57
Super exectid to see more of this kind of stuff online.
 
Ramla 15yf3opn5p@outlook.com 07/07/2015 07:32
Inafimotron is power and now I'm a !@#$ing dictator.
 
назад
Gagauzlar.md